Цього тижня країна почала поступово виходити з жорсткого карантину. Водночас ми спостерігаємо за статистикою МОЗ, яка зберігається стабільною – 400 – 500 виявлених нових випадків COVID-19 на день.  Це, швидше за все, пов’язано з обмеженими можливостями тестування і мало нам говорить про рівень інфекції в країні, але розраховувати на швидке зменшення поширеності інфекції не варто. Заходи жорсткого карантину впроваджували для можливості підготувати систему, у тому числі систему епіднагляду до реагування на спалахи інфекції. З виходом з жорсткого карантину необхідно робити більш чутливою систему епіднагляду з можливістю точного і вчасного виявлення інфікованих осіб, у тому числі безсимптомних. Один з варіантів альтернативної системи епіднагляду – «цифровий» епіднагляд, вже запроваджений у багатьох країнах світу.

«Цифровий» епіднагляд дозволяє за допомогою мобільного додатку відстежувати контакти, здійснені інфікованою особою протягом останніх 2-4 тижнів. У разі позитивного тесту індексного випадку, всі його чи її контактні особи повідомляються про можливе інфікування та отримують інформацію про наступні кроки. У різних країнах підхід до такого цифрового відстеження дуже різноманітний, оскільки тут зіштовхнулися інтереси громадського здоров’я та прав людини, захисту персональних даних.

Більшість програм мають такі характеристики:

• Добровільність – кожен сам вирішує, чи застосовувати додаток
• Використання технології Bluetooth (не збираються дані про локацію користувачів)
• Анонімність (хоча і різного ступеня) – додатки не збирають персональні дані користувачів
• Згода на внесення статусу інфікованою особою
• Люди, що перебували в контактні з інфікованою особою, не мають можливості її ідентифікувати
• Кожен користувач отримує унікальний ідентифікаційний номер, яким автоматично обмінюється з іншими користувачами, що перебувають поруч.
• Користувач не має доступу до списку осіб, з якими він контактував.
• Оцінка дистанції та тривалості контакту.

В цілому можна розділити два основні підходи: централізований і децентралізований, щодо вибору яких точаться серйозні дискусії у Західному світі. У разі централізованого підходу – всі дані, зібрані додатком, за умови дозволу користувача, зберігаються в єдиному місці і доступні міністерствам охорони здоров’я, службам здоров’я і т.д. Це дає дещо більші можливості для органів здоров’я, однак існують ризики щодо зловживання органами влади отриманою інформацією. За умови децентралізованого підходу всі зібрані дані зберігаються лише на телефоні користувача.

Країни східної Азії країни вибрали централізований підхід. Лідером серед європейських країни щодо розробки централізованого додатку з відстеження контактних осіб стала Німеччина, де за підтримки Уряду розроблявся такий додаток з березня. Однак у квітні від цього підходу країна відмовилася через дискусію щодо захисту персональних даних та нарікань щодо недоречності доступу до таких даних Уряду.

Google у співпраці з Apple ініціювали розроблення власного децентралізованого додатку. Він ще не функціонує, але багато європейських країн вже готові використовувати його, у тому числі Німеччина. ВООЗ та Європейська Комісія підтримали децентралізований підхід і наразі розглядають можливість рекомендувати спільну розробку Google i Apple як базову.

А ось Сполучене Королівство Великої Британії розробило власний централізований додаток, який вже запустили на острові Вайт для апробації. Такий самий підхід планує використовувати Франція, обґрунтовуючи таке рішення державним суверенітетом (тут розробляється додаток StopCovid, який може бути запущений на початку червня), а також ряд інших держав. Вони переконані, що їх підхід жодним чином не порушує законодавство щодо захисту персональних даних.

Водночас використання різних додатків, які найімовірніше не будуть інтероперабельними, може призвести до проблем для подорожуючих, оскільки Європейська Комісія вже рекомендувала для забезпечення принципу вільного пересування всередині ЄС запровадження відповідних додатків з відстеження контактів.

Також треба пам’ятати, що «цифрова» епідеміологія має свої обмеження:

• відстеження контактних осіб матиме відчутний ефект у разі його використання не менше, ніж 60% населення (тобто майже всіма користувачами смартфонів в Україні)
• Смартфонами користується, переважно, молодь. Люди літнього віку, які знаходяться в зоні найбільшого ризику, використовують сучасні технології значно менше. У будь-якому випадку традиційні методи епіднагляду мають зберігатися.
• Технологія Bluetooth має свої особливості і обмеження, наприклад, не може оцінити, чи була контактна людина в масці. Тому найбільш анонімні підходи до повідомлення про інфіковану особу, які не повідомляють навіть час контакту, можуть мати дуже обмежений ефект.

Ось декілька прикладів, як працює «цифрова» епідеміологія:

Данія – COVIDmeter – щотижнево збирає анонімні дані щодо стану здоров’я людей, які добровільно завантажили додаток. Дані заповнюються самостійно користувачами. Не відстежує контактних осіб.

Apple&Google – у розробці, представляє децентралізований підхід обробки даних, збирає ідентифікаційні номери користувачів, які знаходилися поблизу протягом певного періоду часу, на певній відстані. У разі якщо один з користувачів вносить дані про своє інфікування у додаток (механізм внесення цих даних може відрізнятися залежно від рішення національних органів здоров’я), за його згодою всі користувачі, з якими інфікована особа спілкувалася протягом останніх 14 днів, отримують повідомлення про можливе інфікування, а саме день та тривалість контакту, а також потужність Bluetooth-сигналу від інфікованою особи у момент контакту.

Наступні три рішення дуже схожі між собою.

Сполучене Королівство запустило (поки що лише на острові Вайт) власний додаток NHSX, що базується на централізованому принципі збору даних. У додатку користувач має відповісти на питання щодо стану здоров’я, у разі наявності відповідних симптомів додаток рекомендує користувачу подальші дії. Додаток збирає дані щодо контактів користувача (ідентифікаційні номери інших смартфонів, на які також завантажено NHSX).  У разі позитивного тесту користувач вносить інформацію у додаток, який повідомляє Національну службу здоров’я, що у свою чергу, надсилає анонімні повідомлення контактним особам. Додаток не збирає персональні дані чи іншу інформацію, що міститься на телефоні. Всі дані зберігаються протягом 28 днів лише на телефоні, якщо користувач не був інфікований.

Австралія. COVIDSafe – вкористовується централізований підхід. Додаток через Bluеtooth збирає інформацію про телефони, що знаходилися навколо користувача протягом останнього 21 дня. Якщо людина інфікувалася, то служба здоров’я запитує дозвіл отримати доступ до даних на додатку та поінформувати всіх власників телефонів, що були поряд з інфікованою людиною про можливе зараження та наступні дії. Ім’я інфікованої особи не повідомляється.

Сингапур – TraceTogether – дуже схожий підхід, що у попередніх двох випадках. Додаток обмінює інформацією між його користувачами (ідентифікаційний номер, час, тривалість). Він не містить персональних даних. У разі інфікування, служби здоров’я зв’язуються з користувачем для отримання дозволу доступу до списку контактних номерів. МОЗ має доступ лише до номерів телефонів користувачів. Різниця з попередніми випадками – орган здоров’я працює з конкретним випадком і використовує додаток як інформацію для більш точного відстеження контактних осіб. Станом на середину травня лише 25% населення Сінгапуру завантажило додаток, запущений ще у березні. Наразі почалася дискусія щодо необхідності зробити додаток обов’язковим до використання.

Ізраїль. У березні Уряд заявив, що всі засоби будуть використані у боротьбі з коронавірусом, і дав дозвіл службі безпеки держави використовувати військові цифрові технології, відстежувати місце перебування та контакти інфікованих осіб без їх згоди, без дотримання вимог приватності і захисту персональних даних. Наприкінці квітня Верховний суд заборонив таку діяльність до прийняття відповідного закону (у разі прийняття).